На аркуші паперу намальовано три лінії. Дві горизонтальних, одна вертикальна. Перша - це платформа, на яку потрібно піднятися. Вертикальна - це поручень, за який потрібно триматись. Друга горизонтальна лінія - це місце, на яке потрібно сісти, щоб не перекинутися. Вони разом утворюють... автобус. Так уявляє його дитина, незряча від народження, яка не пам’ятає жодних образів, форм, кольорів, бо НІКОЛИ їх не бачила. Цей малюнок досі глибоко зворушує професора Богуслава Марека, який присвятив свою наукову діяльність сліпим та слабкозорим.

Є ще один малюнок, який викликає подібні почуття. Його намалювала 16-річна дівчина, також сліпа від народження. На ньому -  своєрідне коло з зигзагом посередині, і безліч ліній, розкиданих навколо. Виявилося, що це - руки, ноги та волосся, повністю роз’єднані. Дівчина не уявляла, як їх об’єднати, як виглядає людина...

Це - лише перші кроки у незнайомому світі, що їх роблять ті, кому пощастило народитися зі здоровими очима.

Я можу асоціювати кольори лише з предметами чи ідеями. Чорний я асоціюю з сумом, але також з елегантністю, напр. елегантне плаття. Я знаю, що море блакитне, але тони для мене є чимось  абстрактним ...

- ділиться пані Ізабелла, незряча від народження. Вона родом із Варшави, але навчається у Любліні. На щастя, з дитинства вона мала змогу одержати  хорошу спеціалізовану освіту для незрячих. Однак пізнання мистецтва - музеї, галереї, архітектура все ще становить труднощі.

Як правило, такі заклади не дуже пристосовані до наших потреб. У музеях заборонено торкатися експонатів. Іноді під час візитів для незрячих ми могли до чогось доторкнутися, але для цього потрібен був спеціальний дозвіл установи, і лише завдяки нашим викладачам ми могли його отримати. Єдине місце, де я натрапила на спеціально підготовані для нас експонати - це Музей історії міста Люблін.

Це заклад, з яким проф. Богуслав Марек - ініціатор та координатор проекту TouchingThePast - співпрацював і раніше. Пан Марек спеціалізується на викладанні англійської мови для незрячих, він є уповноваженим ректора Люблінського католицького університету імені Івана Павла II (KUL) для студентів з обмеженими можливостями та одночасно директором Університетського центру з активізації людей з особливими потребами. Він ділиться своїм досвідом, зокрема, в Індії, Непалі та Японії. Його роботу оцінила навіть королева Єлизавета II, від якої він отримав орден Британської імперії. Проєкт, що реалізується у рамках програми PL-BY-UA, дозволить йому поділитися своїми широкими знаннями та досвідом із сусідами з-за східного кордону.

Я обрав Івано-Франківськ в Україні, бо він розташований близько до нас. Я також переглянув в Інтернеті які пам’ятки там є, і так усе почалося ...

Запрошення до співпраці від Люблінськиго Університету прийняв Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. На початку партнери мали відповісти на питання: як донести до сліпих мистецтво та пам’ятки - не лише об’ємні скульптури, але й звичайні двовимірні картини, дрібні прикраси, монети чи високу архітектуру?

Навіть саме поняття перспективи без пояснень було для мене незрозумілим ...

- каже пані Ізабелла, яка сподівається, що цей проєкт допоможе таким людям, як вона. Його автори вирішили адаптувати окремі експонати та історичні об’єкти до потреб людей із вадами зору. Тільки в Люблінському воєводстві таких людей близько 4000. У рамках проєкту будуть виготовлені тривимірні моделі будівель, тактильна графіка а також зображення та схеми, які «говорять».

Завдяки спеціальному програмному забезпеченню, людина, натискаючи певний фрагмент зображення, зможе почути усний коментар про нього...

- пояснює професор Марек. Також будуть підготовлені аудіо-описові тексти та спеціальні путівники шрифтом Брайля. Екскурсоводи та музейні працівники обох міст пройдуть навчання, щоб надавати послуги незрячим та особам із вадами зору. Люди з особливими потребами також пройдуть тренінги,які допоможуть їм розуміти мистецтво. І, нарешті, вони матимуть можливість першими спробувати підготовані для них туристичні пропозиції, а заключна конференція підведе підсумки всіх заходів, передбачених у рамках проєкту.

Автори проєкту сподіваються, що партнерство, встановлене в рамках проекту між Любліном та Івано-Франківськом, дасть початок багатьом подібним ініціативам у майбутньому. Успішний досвід обраних музеїв спонукатиме інші музеї, художні галереї  та культурні центри також пристосуватися до потреб людей з обмеженими можливостями, особливо незрячих та людей із вадами зору.

Однак, щоб усе заплановане у спільному проєкті було втілено у життя, спочатку потрібно було намалювати перші три лінії ...