Війна увірвалася в життя мільйонів українців, безповоротно змінивши їх. Польща була першою країною, що протягнула руку допомоги у скруті. У ці дні ми стали свідками неймовірних прикладів солідарності та співпраці між нашими країнами. Адже найкращі людські якості проявляються у скрутні часи. Завдяки міцним зв’язкам, налагодженим під час реалізації спільних проєктів, українські та польські організації зараз мають можливість надавати допомогу тим, хто її найбільше потребує. Інфраструктура та обладнання, одержані у рамках проєктів, використовуються тепер для цілей, які неможливо було передбачити раніше, але незмінно служать людям. Ми хочемо поділитися з вами історіями українсько-польської дружби і співпраці під час війни.
Рава-Руська на Львівщині – перший населений пункт, у якому опиняєшся після перетину українсько-польського кордону. Це старовинне місто з багатою історією і особливим прикордонним колоритом.
У перші дні війни Рава-Руська стала свідком видовища, небаченого раніше – величезна людська черга до польського кордону сягала аж 45 кілометрів. Люди намагалися втекти від війни, насамперед врятувати своїх дітей, хворих та літній родичів. Кількість людей, що перетнули кордон у ці дні, склала декілька сотень тисяч. Саме тоді місцева пам’ятка історії - будівля старовинного монастиря реформатів, одержала нове призначення.
У ті дні нагальною потребою була допомога цим людям. Тож у приміщені монастиря облаштували місце, де можна було зігрітися і поїсти. - згадує Маркіян Стефанишин, координатор проєку TwinMonasteries. – Монахині готували тут гарячу їжу. Також ми кілька разів на день їздили вздовж цієї величезної черги і роздавали людям холодні перекуси.
Іншою гострою потребою під час війни стало житло для переміщених осіб, адже Львівщина прийняла понад 200 тисяч людей з інших регіонів України. Всі приміщення у Львові та області, придатні для житла, було пристосовано для тимчасового проживання людей, які рятувались від війни.
Станом на початок війни роботи на нашому об’єкті було завершено, ми займались облаштуванням приміщень. Ми вирішили, що будемо приймати тут переселенців. Загалом тут можна розмістити 44 людини, є кухні, ванні кімнати. Вони розраховані на проживання великих сімей. - розповідає Маркіян.
І от перші дві сім’ї з Маріуполя (13 дітей) та Сумщини (8 дітей), яким вдалося врятуватись від жахів війни, знайшли тут дім. Вони пробули тут якийсь час і поїхали далі в Європу. Зараз ту проживає велика сім’я з Житомира (8 людей). У приміщені проживають не лише прийомні сім’ї - є також жінки з дітьми, здебільшого з Київщини та інших регіонів України. Як правило, тут одночасно проживає біля 30 осіб. Одного разу тут зупинялась група з 30 дітей , яка прямувала до Іспанії. Група польських лікарів, які прибули в Україну надавати медичну допомогу, також проживала в приміщені монастиря.
Місцеві люди та організації з-за кордону постійно допомагають продуктами та іншими продуктами, але гості самі готують для себе їжу. Ті, хто мешкає тут довше, допомагають новоприбулим, займаються організацією. Старий монастир, який так багато років простояв у тиші, нині сповнися гамором дитячих голосів. Його двері відчинені для всіх, хто потребує притулку.
Наше приміщення є тимчасовим притулком. Зазвичай тут зупиняються на деякий час перед тим, як вирушити далі у Європу, дехто живе тут по декілька тижнів з наміром повернутися додому, коли закінчиться війна. Але ми не проти, щоб сім’ї з прийомними дітьми, які прибудуть з іншого регіону України, оселились тут назавжди. Це чудове місце для життя - стверджує Маркіян.
Партнери проєкту з польського Венгрова з перших днів війни допомагають з продуктами та іншими предметами першої необхідності.
Монастирський комплекс оо.реформатів було відреставровано у рамках проєкту TwinMonasteries програми ПБУ. Частина відновлених монастирських приміщень у Раві-Руській мала служити благородній меті – стати житлом для чотирьох дитячих будинків сімейного типу. Роботи велися і по іншу сторону кордону - у польському Венгрові, у приміщеннях будівлі, яка є наче братом-близнюком монастиря у Раві Руській. Ці барокові будівлі XVIII ст. мали розмістити Центри діалогу культур, стати частиною туристичного маршруту.
Зараз обидва партнери повністю змінили підхід до спільного проекту і вирішили, що для них найважливіше надавати допомогу українцям, які постраждали та рятуються від війни. Програма підтримує своїх бенефіціарів у цьому. Адже це правда, що найкращі людські якості проявляються у скрутні часи - що може бути важливішим?
Детальніше про проєкт можна дізнатися тут.
Чи була ця сторінка корисною?
