Транскордонні проєкти – це не лише показники, бюджети, звіти та платежі. Хоча вони є невід’ємними елементами будь-якого проєкту, та кожен з них приховує, перш за все, конкретні ідеї, цінності та мрії людей, які дані проєкти реалізовують, а крім цього розповіді тих, хто отримав користь від їхньої реалізації.
Ми хочемо ознайомити вас з деякими з них через «Історії з проєктів» – цикл, у якому ми показуємо людський (але й також «тваринний» – як, наприклад, у 1-й та 13-й розповіді) вимір наших вибраних проєктів. Запрошуємо вас ознайомитись із ними.
Вони прибули 2000 років тому і захопили уяву наших сучасників. Хоча слово «готика» є одним із найважливіших понять у європейській культурі, загалом ми мало знаємо про готів. Проте археологи та історики з Грубешова, що на польсько-українському кордоні, можуть розповідати про них годинами:
Ці племена з південної Скандинавії шукали нові, кращі землі для поселення, – пояснює Бартломєй Бартецький, координатор польської частини проєкту і директор місцевого музею ім. священика Станіслава Сташиця,. – Вони знали, що південніше, по інший бік Балтійського моря, є кращі ґрунти і в І столітті нашої ери на човнах вони дісталися Помор’я, звідки через кілька поколінь вирушили в іншу велику подорож – на південний схід, де ще краща земля.
Таким чином вони ще до приходу слов’ян оволоділи величезною територією – від Помор’я до Криму та Балкан.
Вони цілком усвідомлювали собі той факт, що в Криму є великі майстерні з виготовлення скла і що вони можуть вести масштабну торгівлю, тому просто побрели на південний схід, у землю Оіум, у свою «землю обітовану».
Мандруючи річками, вони спершу дійшли до Грубешівської долини на річці Буг, де знайшли чудові умови для землеробства, що дозволяло прокормити зростаючу громаду, тому багато з них вирішили залишитися тут назавжди. Для цього була ще одна причина:
Грубешівсько-Володимирський регіон – якщо ми поглянемо на карту Європи – знаходиться майже рівно на півдорозі між Балтійським і Чорним морями. Готи це прекрасно усвідомлювали – вони оселилися тут спеціально, бо знали, що це чудове місце для... бізнесу. Вони привозили бурштин і шкіру з півночі, якими цікавилися мешканці далекого Півдня, а звідти — вино, посуд і скляні намистини, а також розкішні вироби з бронзи та срібла. Для розрахунків вони користувалися римськими д
инарами, яких насьогодні в наших краях знайдено не менше кількох тисяч штук. Це така культурна лінза – поєднання різних елементів з різних частин Європи саме тут, на польсько-українському прикордонні.
Починаючи з 70-х років минулого століття ця територія, завдяки, зокрема, розкопкам під керівництвом проф. Анджея Коковського з Університету ім. Марії Складовської-Кюрі у Любліні, стала справжнім «археологічним Ельдорадо», що приваблює дослідників історії. Донині в цьому місці можна знайти сотні експонатів. А завдяки створенню археологічного музею під відкритим небом «Село готів», анімованим групою реконструкторів, це місце також приваблює численних туристів:
Для нас це перш за все пригода. Ми можемо показати, як ці люди одягалися, як вони виглядали, що творили, як жили. Серед нас є історики, археологи, студенти, але є й жінки, які щоденно доглядають за домом, і чоловіки, які займаються професіями, не пов’язаними з історією – просто мешканці краю, яких ми заразили цією бацилою, – каже пані Анна Муха, яка працює вже 8 років в групі реконструкторів «Село готів». Час від часу члени цієї команди з понад 30 осіб одягаються в готичні костюми та виготовляють старовинні посудини, скляні намистини, плетуть, готую
ть страви історичних часів. – Наше товариство вже сталося багатопоколінним – від бабусь до онуків. Але це також можливість зацікавити інших – тих, хто відвідує нас, тягнеться до книжок про події 2000-річної давнини...
Ентузіасти, музейники та представники місцевої влади з Володимира (Волинська область) вирішили скористатися цим досвідом і запросили до співпраці польських партнерів із ґміни Грубешів та місцевого музею.
Весь час за тим, що ми тут робили, ретельно стежили наші друзі з України. Вони неодноразово приїздили до нас на навчальні візити та конференції. Крім цього в Україні ми дружимо з науковцями-археологами. Коли вони зрозуміли, що щось таке круте в археології можна зробити з іншого боку Бугу і що це сприятиме туристичним потокам, вони побачили потенціал і для себе. Нам було простіше, тому що раніше вже реалізовувалися спільні проєкти, тому запитали в нас, чи можна долучитися до популяризації археології по той бік кордону, – пояснює директор музею.
Так народився проєкт GothicWay («Готичний шлях: спільна історична реконструкція та віртуальна подорож у минуле»). В результаті створено віртуальну екскурсію Селом Готів, створено тривимірні моделі наших скандинавських предків, придбано інтерактивні сенсорні панелі, створено мультимедійний анімаційний фільм «Життя Готів», а також подібна постановка для дітей під назвою «Чарівна готична історія», організатори подбали й про доступність для людей з обмеженими можливостями. На думку партнерів проєкту, польсько-українська спадщина готів має потенціал для співпраці на багато років:
І це правда, резюмує Бартломєй Бартецький. – Коли, незважаючи на негаразди, вдалося організувати підсумкову конференцію, тоді відкрилося багато нових ідей і можливостей. У найближчі роки ми хочемо організовувати регулярні археологічні конференції на різні теми, а можливо, навіть спільні розкопки. Ми можемо побачити ідентичні об’єкти в музейних вітринах у нас у Грубешові чи в наших колег у Володимирі. Це величезне поле для співпраці, а потенціал у неї дуже великий...
Детальніше про проєкт можна дізнатися тут
Чи була ця сторінка корисною?
